Стандарти бухгалтерського обліку в ЄС: директиви, місцеві П(С)БО та те, що стосується саме вас
Що насправді вимагає Директива про бухгалтерський облік, де застосування МСФЗ є обов'язковим, чим відрізняються національні П(С)БО в різних країнах, а також таблиця прийняття рішень для визначення правил, які застосовуються до вашої компанії.
Єдиного комплексу стандартів бухгалтерського обліку для всього ЄС не існує. Натомість діє багаторівнева система: директива ЄС, яка встановлює мінімальні вимоги до річної звітності; регламент, що робить застосування МСФЗ (IFRS) обов'язковим для консолідованої звітності компаній, які котируються на біржі; а також 27 національних систем, які заповнюють усі прогалини, залишені директивою на розсуд держав-членів. Компанія в ЄС формує свою обов'язкову звітність за національними правилами тієї країни, де вона зареєстрована, оскільки ці національні правила і є місцевим втіленням директиви.
У цій статті пояснюється кожен із рівнів, наводяться критерії розміру підприємств, що визначають обсяг розкриття інформації, а наприкінці подано таблицю для визначення того, яка саме система застосовується до вашої компанії.
Рівень перший: Директива про бухгалтерський облік
Директива 2013/34/ЄС, яку зазвичай називають Директивою про бухгалтерський облік (Accounting Directive), є збірником правил на рівні ЄС щодо річної фінансової звітності компаній з обмеженою відповідальністю. У 2013 році вона замінила Четверту та Сьому директиви про компанії. Директива не застосовується до компаній напряму: кожна держава-член імплементує її в національне законодавство, і саме за цим національним законодавством працює компанія.
Директива чітко визначає кілька базових речей для всіх:
- Загальні принципи: безперервність діяльності (going concern), обачність, нарахування (accrual accounting), послідовність, а також пріоритет сутності над формою (останній пункт застосовується на розсуд держави-членки).
- Структура форм звітності: можливість вибору структури балансу (Додатки III та IV) і звіту про прибутки та збитки (Додатки V та VI). Кожна держава-член обирає, які з них можуть використовувати її компанії.
- Примітки до фінансової звітності: обов'язковий базовий мінімум, обсяг якого зростає зі збільшенням компанії.
- Звіт керівництва для середніх та великих компаній.
- Аудит: обов'язковий для середніх і великих компаній, а також для підприємств, що становлять суспільний інтерес. Держави-члени можуть звільняти від нього малі компанії, і більшість із них так і роблять.
- Оприлюднення: затверджена звітність має бути подана до національного бізнес-реєстру протягом 12 місяців після дати балансу.
Усе інше відведено на відкуп національному законодавству. Саме тому дві компанії однакового розміру у двох різних державах-членах можуть готувати звітність, яка суттєво відрізняється на вигляд.
Категорії розміру компаній та ліміти 2024 року
Директива поділяє компанії на чотири категорії за трьома критеріями: підсумок балансу, чистий дохід (нетто-виручка) та середня кількість працівників за рік. Компанія потрапляє до певної категорії, якщо вона не перевищує принаймні два з трьох лімітів станом на дату балансу. Вона переходить до іншої категорії лише тоді, коли перевищує ліміти або опускається нижче них протягом двох років поспіль.
Делегована директива (ЄС) 2023/2775 підвищила грошові ліміти приблизно на чверть задля компенсації інфляції. Держави-члени мали застосувати нові ліміти до фінансових років, що починаються з 1 січня 2024 року або після цієї дати, із можливістю застосувати їх на рік раніше.
| Категорія | Підсумок балансу | Чистий дохід | Середня кількість працівників |
|---|---|---|---|
| Мікро | ≤ €450 000 | ≤ €900 000 | ≤ 10 |
| Мала | ≤ €5 000 000 | ≤ €10 000 000 | ≤ 50 |
| Середня | ≤ €25 000 000 | ≤ €50 000 000 | ≤ 250 |
| Велика | перевищує будь-які два ліміти для середніх підприємств |
Держави-члени можуть збільшувати грошові ліміти для малих підприємств на величину до 50 відсотків, тому в деяких країнах категорія малих компаній може поширюватися на підприємства з підсумком балансу до €7,5 млн та доходом до €15 млн. Якщо компанія балансує біля межі ліміту, перевіряйте норми національного законодавства, а не текст самої директиви.
Що повинна готувати кожна категорія
| Вимога | Мікро | Мала | Середня | Велика |
|---|---|---|---|---|
| Баланс та звіт про прибутки і збитки | Так, дозволено скорочені формати | Так, дозволено скорочені формати | Повні | Повні |
| Примітки | Можуть бути звільнені від більшості приміток | Скорочений набір | Повний набір | Повний набір із додатковим розкриттям інформації |
| Звіт керівництва | Може бути звільнена | Може бути звільнена | Обов'язковий | Обов'язковий |
| Обов'язковий аудит | Звільнено в більшості держав-членів | Звільнено в більшості держав-членів | Обов'язковий | Обов'язковий |
| Оприлюднення | Лише баланс (у деяких державах-членах) | Баланс і примітки; звіт про прибутки і збитки може не публікуватися | Повний набір | Повний набір |
| Звіт про рух грошових коштів | Директивою не вимагається | Директивою не вимагається | На розсуд національного законодавства | На розсуд національного законодавства |
Директива не вимагає звіту про рух грошових коштів ні від кого. Деякі держави-члени вимагають його від середніх та великих компаній, тоді як МСФЗ вимагає його завжди. Це одна з причин, чому та сама група компаній може мати звіт про рух грошових коштів у своїй консолідованій звітності та водночас не мати його у звітності окремої дочірньої компанії.
Рівень другий: МСФЗ для лістингованих груп
Регламент (ЄС) 1606/2002 (Регламент щодо МСФЗ / IAS Regulation) вимагає, щоб кожна компанія, цінні папери якої допущені до торгів на регульованому ринку ЄС, готувала свою консолідовану фінансову звітність за стандартами МСФЗ у редакції, схваленій ЄС. Ця вимога діє для фінансових років, що починаються з 2005 року. Оскільки це регламент, а не директива, він застосовується напряму без потреби в національній імплементації.
Два моменти часто розуміють неправильно:
- Регламент охоплює лише консолідовану звітність. Власна річна звітність материнської компанії, чиї акції котируються на біржі, та річна звітність кожної дочірньої компанії формуються за національними П(С)БО, якщо тільки держава-член не скористалася правом поширити МСФЗ і на них.
- «МСФЗ у редакції, схваленій ЄС» не є тотожним до МСФЗ у редакції Ради з МСФЗ (IASB). Кожен стандарт проходить процедуру схвалення в ЄС, через що виникають часові розриви та певні винятки (carve-outs). На практиці ці відмінності стосуються дуже невеликої кількості компаній, але з юридичної точки зору посилатися слід саме на європейську версію.
Держави-члени можуть дозволяти або вимагати застосування МСФЗ для неліквідних компаній (непублічних) та для річної звітності. Деякі дозволяють це, але мало хто вимагає. Непублічна компанія зазвичай добровільно переходить на МСФЗ тому, що цього вимагає материнська структура або інвестор, які звітують за цими стандартами.
Рівень третій: національні П(С)БО
Національна система є тим середовищем, де діють реальні правила обліку для переважної більшості компаній у ЄС. Кілька прикладів (по одному реченню на країну):
- Німеччина керується третім томом Торгового кодексу (Handelsgesetzbuch, HGB), причому податковий баланс виводиться з комерційного, а для подання до податкової інспекції використовується таксономія XBRL (E-Bilanz).
- Франція використовує Загальний план рахунків (Plan Comptable Général, PCG), який визначає обов'язковий національний план рахунків і формує стандартизований пакет податкової звітності (liasse fiscale).
- Литва керується Бізнес-стандартами обліку (Verslo apskaitos standartai, VAS) із рекомендованим національним планом рахунків, який більшість компаній використовує в незмінному вигляді.
- Швеція застосовує стандарти Комітету з бухгалтерського обліку (Bokföringsnämnden): K2 (спрощені правила для менших компаній), K3 (основні правила на основі принципів) та K4 для груп, що застосовують МСФЗ.
- Нідерланди поєднують Книгу 2 (Розділ 9) Цивільного кодексу з рекомендаціями Ради з питань фінансової звітності Нідерландів (Raad voor de Jaarverslaggeving) і дозволяють малим компаніям використовувати правила оцінки для цілей оподаткування у своїй обов'язковій звітності.
Ця структура повторюється в інших державах-членствах: національний закон, що імплементує директиву; орган стандартизації, що випускає детальні роз'яснення; а в багатьох країнах — обов'язковий або рекомендований план рахунків. План рахунків є найважливішою частиною для програмного забезпечення, оскільки він визначає, як кожна операція кодується і як рядки звітності формуються на основі сальдо рахунків.
Яка система застосовується до вас
| Ваша ситуація | Річна звітність кожної окремої компанії | Консолідована звітність |
|---|---|---|
| Окрема компанія, акції не котируються на біржі | Національні П(С)БО країни реєстрації | Не вимагається |
| Група непублічних компаній, мала група | Національні П(С)БО для кожної компанії | Звільнена від консолідації в більшості держав-членів (звільнення для малих груп) |
| Група непублічних компаній, середня або велика група | Національні П(С)БО для кожної компанії | Консолідація за національними П(С)БО; МСФЗ дозволено у багатьох державах-членів |
| Група з материнською компанією, чиї акції котируються на регульованому ринку ЄС | Національні П(С)БО для кожної компанії, якщо держава-член не поширює МСФЗ ширше | МСФЗ у редакції, схваленій ЄС, є обов'язковими |
| Дочірня компанія в ЄС з материнською компанією поза межами ЄС | Національні П(С)БО країни дочірньої компанії | Залежить від того, чи звільнена сама підгрупа в ЄС; зазвичай для звільнення вимагається, щоб звітність вищої материнської компанії була еквівалентною та подана локально |
Мала група визначається за тими самими трьома критеріями, що й мала компанія, які застосовуються до групи на консолідованій або сукупній основі. Групи, які лише трохи перевищили ліміти малих підприємств, часто з подивом дізнаються, що тепер зобов'язані складати консолідовану звітність.
Що змінюється, коли ви стаєте групою
Консолідація додає обсяг робіт, із якими ніколи не стикається окрема компанія: об'єднання балансів та звітів про прибутки і збитки учасників групи, виключення внутрішньогрупової дебіторської та кредиторської заборгованості, взаємних продажів і закупів, перерахунок звітності компаній, чиї книги ведуться в іншій валюті, а також відображення частки капіталу, що належить стороннім акціонерам (неконтрольована частка участі).
Директива визначає правила консолідованої звітності у Розділі 6. Стандарти МСФЗ 10 (IFRS 10) та МСБО 21 (IAS 21) регулюють це питання для груп, що звітують за МСФЗ. Обидва підходи передбачають однакові механічні кроки, тому двигун консолідації може працювати з будь-якою системою за умови, що звітна одиниця приймає необхідні професійні судження.
Модуль консолідації груп у Nordlet працює саме на цьому рівні: власник групи додає компанії-учасниці із зазначенням відсотка володіння та методу (повна з неконтрольованою часткою участі, пропорційна або за методом участі в капіталі), учасники в іншій валюті перераховуються за курс на звітну дату, внутрішньогрупові залишки маркуються для перевірки, а обрані вами елімінації проводяться у вигляді збалансованих коригувань. На виході формуються консолідований баланс, звіт про прибутки і збитки, а також оборотно-сальдова відомість. Звіт про рух грошових коштів групи, звіт про зміни у капіталі, автоматична елімінація та перерахунок валют за різними курсами не формуються, про що прямо зазначено в довіднику.
Куди подається звітність
Кожна держава-член має бізнес-реєстр, куди надсилається затверджена річна звітність: Handelsregister та Bundesanzeiger у Німеччині, Реєстр комерції у Франції, Erhvervsstyrelsen у Данії, Bolagsverket у Швеції, Реєстр Центр (Registrų centras) у Литві тощо. Деякі з них приймають структуровані файли (наразі поширеним є формат inline XBRL), інші приймають PDF, а деякі дозволяють вносити цифри виключно через власні вебформи.
На сторінці підтримки подання звітності Nordlet для кожної з 30 охоплених країн зазначено, чи надсилає Nordlet річну звітність самостійно, чи формує файл для завантаження, чи просто показує цифри для ручного введення. Відповідь різниться залежно від країни, оскільки відрізняються і самі реєстри: річний звіт у Данії надсилається у форматі inline XBLR, шведський формується у форматі inline XBRL для завантаження на портал Bolagsverket, а литовську звітність доводиться вводити вручну через те, що реєстр не підтримує жодних форматів файлів імпорту.
Як Nordlet працює з різними рівнями
Програмне забезпечення Nordlet розроблене так, щоб один набір облікових книг задовольняв національні вимоги в будь-якій із 30 підтримуваних країн.
- Один план рахунків, багато форм звітності. Кожна компанія починає роботу з однакового шаблону плану рахунків, за основу якого взято рекомендований план рахунків Литви. Далі сальдо рахунків мапляться (зв'язуються) на рядки звітів за національною формою конкретної країни в розділі «Рахунок → Рядки звітності» (Account → Statement rows), завдяки чому баланс і звіт про прибутки та збитки формуються у форматі, якого вимагає місцевий реєстр.
- Визначення категорії розміру на основі облікових даних. Модуль звітів має ендпоинт категорії розміру (size-category endpoint), який на основі власних показників компанії класифікує її як мікро-, малу, середню чи велику, що визначає застосовувану форму звітності та обсяг розкриття інформації.
- Фінансова звітність як звіт. Баланс та звіт про прибутки і збитки формуються через звіт про фінансові результати, і вже на їхній основі створюються пакети документів для подання в кожній країні. Інформацію про те, які звіти надсилаються автоматично, наведено на сторінці підтримки подання звітності.
- Визнання виручки з підтримкою стандартів 606/15 (IFRS 15 / ASC 606). Відкладені доходи, графіки нарахування за періодами або за етапами, зобов'язання щодо повернення коштів та модифікації контрактів обробляються на рівні кожного рядка інвойсу модулем визнання виручки. Програма забезпечує технічну реалізацію, тоді як вибір методу для кожного окремого договору залишається на розсуд звітної одиниці.
Чіткі межі відповідальності збігаються з тими, які проводить сама директива. Програмне забезпечення може сформувати звітність, зв'язати рядки та подати пакет документів. Рішення про те, чи є компанія малою чи середньою згідно з національними критеріями, чи є оренда фінансовою за місцевими П(С)БО, або чи має група право на звільнення для підгруп, приймається самою компанією та її бухгалтером.
FAQ
Чи існує єдиний стандарт П(С)БО для всього ЄС?
Ні. Директива про бухгалтерський облік встановлює мінімальні правила, які кожна держава-член переносить до власного законодавства, і компанії керуються саме цим національним законодавством. Стандарти МСФЗ є обов'язковими виключно для консолідованої звітності компаній, чиї акції котируються на регульованому ринку ЄС.
Чи потрібен аудит малим компаніям у ЄС?
Директива вимагає проведення аудиту для середніх, великих компаній та підприємств, що становлять суспільний інтерес. Вона дозволяє державам-членам звільняти від аудиту малі компанії, і більшість із них користуються цим правом, хоча деякі країни встановлюють нижчі національні пороги. Перевіряйте національні правила країни реєстрації.
Які поточні ліміти розміру компаній у ЄС?
Після ухвалення Делегованої директиви 2023/2775 мікрокомпанія відповідає щонайбільше двом із таких критеріїв: підсумок балансу €450 000, дохід €900 000, 10 працівників. Мала компанія: €5 млн, €10 млн, 50 працівників. Середня компанія: €25 млн, €50 млн, 250 працівників. Держави-члени можуть збільшувати грошові ліміти для малих підприємств на величину до 50 відсотків.
Чи може непублічна компанія застосовувати МСФЗ для своєї обов'язкової звітності?
Лише в тому разі, якщо це дозволено законодавством держави-членки. Кілька країн дозволяють це робити для річної звітності, консолідованої звітності або для обох видів одночасно. Там, де це дозволено, компанія зазвичай також повинна відповідати вимогам щодо подання звітності та оподаткування, які побудовані навколо національних П(С)БО, тому такий перехід рідко обходиться без додаткової роботи.
Чи повинна група малих компаній складати консолідовану звітність?
Зазвичай ні. Директива звільняє малі групи від обов'язку складання консолідованої звітності, і більшість держав-членів імплементували це звільнення. Проте група, яка лише трохи перевищує ліміти малих підприємств, зобов'язана проводити консолідацію — за національними П(С)БО або, якщо це дозволено державою-членкою, за стандартом МСФЗ.